Правила поведінки учнів під час воєнного стану
В Україні діє воєнний стан та тривають бойові дії, тож кожен учень закладу загальної середньої освіти повинен знати основні правила поведінки та дій під час повітряної тривоги, обстрілів, комендантської години.
Повітряна тривога
Якщо ви почули гудки сирен, переривчасті гудки підприємств або звуки гучномовця, що тривають протягом декількох хвилин, це означає попереджувальний сигнал «Увага всім». Про алгоритм дій неодноразово повідомляли в Державній службі надзвичайних ситуацій України, він такий:
· увімкніть телебачення або радіо. Інформація звучатиме через офіційні канали протягом 5 хвилин після звучання сирен;
· зосередьтесь, прослухайте повідомлення та виконуйте почуті інструкції. Залишайте теле- радіоканали увімкненими. З них може надходити подальша інформація;
· зазвичай під час тривоги на офіційних каналах звучить інформація від місцевої влади про повітряну тривогу, під час якої треба взяти запас харчів, води та прямувати до найближчого укриття;
· повідомте про почуте сусідам чи знайомим, за необхідності надайте їм допомогу;
· у разі виникнення надзвичайної ситуації телефонуйте 101;
· в Україні працює мобільний застосунок «повітряна тривога», який сповіщає про небезпеку у конкретному регіоні. Його можна завантажити у Gogle Play Market та AppStore.
Як поводитися під час обстрілу
Якщо ваше житло розташоване в зоні регулярних збройних дій, перш за все потрібно зміцнити вікна (наприклад, клейкою плівкою). Так ви уникнете розльоту уламків скла. Проте краще закрити вікна мішками з піском або масивними меблями.
Обстріл стрілецькою зброєю
Якщо ж ви потрапили під обстріл стрілецькою зброєю, тобто з пістолетів, автоматів, гвинтівок, кулеметів, Службв безпеки України радить діяти так:
· якщо ви вдома, то сховайтеся в безпечному місці: ванній кімнаті або ж самій ванні. Якщо це неможливо, ляжте на підлогу, вкрившись предметами, що можуть захистити вас від куль та уламків;
· на відкритому місці впадіть на землю та закрийте голову руками. Перебувайте біля будь-якого виступу чи заглиблення в землі. Укриттям може стати навіть сміттєва урна;
· ваше тіло має бути у безпечному положенні: згрупуйтесь, ляжте в позу ембріона, розверніться ногами у сторону пострілів та прикрийте голову руками. Коли почнуться постріли, розтуліть рот, щоб вберегти барабанні перетинки;
· чекайте щонайменше 5 хвилин в укритті, допоки стрілянина не вщухне.
Артобстріл, мінометний обстріл чи авіаналіт
Як що ви почули гучний свист, залп запуску та вибух снаряда може означати, що ви потрапили в зону артобстрілу, мінометного обстрілу або авіанальоту.
· Міноборони пояснює, сам снаряд, як і залп установки, можна помітити та зреагувати. Тому краще постійно стежити за небом. Удень – це димний слід від ракети, вночі – яскравий спалах;
· якщо поруч є бомбосховище і ви почули сирену – знак «Увага
всім», – терміново йдіть до укриття;
· в укритті увімкніть телебачення або радіо на будь-якому носії або відкривайте сторінки офіційних державних каналів. Там протягом
5 хвилин буде інформація про те, що трапилось. Виконуйте інструкції;
· залишайтеся в укритті щонайменше 10 хвилин після завершення обстрілу, адже існує загроза його відновлення.
Якщо ви вдома:
– обирайте місце в кутку та недалеко від виходу, щоб миттєво залишити будинок у разі влучення снаряду. Ховайтесь у підвалі або іншому заглибленому укритті, між несучими стінами.
Якщо ви в транспорті чи на вулиці, то негайно дійте так:
· падайте на землю, закрийте голову руками або предметами, закрийте долонями вуха та відкрийте рот (це врятує від контузії). Перечекайте перший обстріл лежачи, а далі ховайтеся в безпечному заглибленому приміщенні;
· не залишайтеся у під'їздах під арками та у підвалах панельних будинків або під стінами будинків із легких конструкцій. У жодному разі не ховайтесь біля всього, що може вибухнути чи впасти на вас;
· для укриття підійдуть підземні переходи, метро, укриття, канава, траншея, яма, широка труба водостоку під дорогою, високий бордюр, каналізаційний люк, траншея чи канава (подібна до окопу) завглибшки 1-2 м, на відкритому місці;
· якщо обстріл застав вас у маршрутці, тролейбусі, трамваї, авто – слід негайно зупинити транспорт, відбігти від дороги в напрямку «від будівель та споруд і залягти на землю.
Після закінчення обстрілу (бомбардування):
Не поспішайте покидати укриття. Можливі поодинокі постріли. Залишаючи місце укриття, не поспішайте розслаблятися.
Правила поведінки під час комендантської години
Під час комендантської години, період дії якої встановлює місцева влада кожного регіону, заборонено перебувати на вулицях та в інших громадських місцях, якщо ви не є працівниками об’єктів критичної інфраструктури (для цього у вас має бути спеціальна перепустка.
Особи, які перебувають на вулицях в заборонений час, можуть вважатися членами диверсійно-розвідувальних груп.
Правило не поширюється на переміщення до укриттів під час сигналу тривог.
Під час комендантської години в Державній службі надзвичайних ситуацій України рекомендують дотримуватись правил світломаскування:
· зашторювати вікна;
· вимикати світло в оселях;
· гасити вуличне освітлення своїх будинків;
· прибирати з підвіконь усі лампи, зокрема й фітолампи по догляду за рослинами.
Пам'ятка. Правила поведінки в умовах воєнного стану
Правила поведінки в умовах воєнного стану
Пам’ятайте, що в критичний момент необхідно бути зібраними і сфокусованими, не реагувати на можливі провокаціі. Від цього залежить ваша безпека.
Дотримуйтесь порад:
Носіть із собою документ, що посвідчує особу.
Намагайтеся якнайменше перебувати поза житлом , уникайте місць скупчення людей.
Пам’ятайте, де розташовані найближчі від оселі, чи місць, які ви часто відвідуєте, сховища та укриття.
У жодному разі:
Не повідомляйте про свої плани малознайомим людям, не сперечайтеся з ними
. Уникайте колон техніки й не стійте біля військових машин.
Не фотографуйте й не знімайте відео в присутності людей у військовій формі.
Не спостерігайте за ходом військових дій, ховайтеся одразу, як почуєте постріли.
Не підбирайте покинутої зброї або боєприпасів.
Не торкайтеся вибухонебезпечних або просто невідомих чужих речей, бо звичайні побутові предмети можуть бути заміновані.
час літніх канікул
Перебуваючи на літніх канікулах, діти повинні дотримуватись правил безпеки життєдіяльності і пам’ятати:
• про правила дорожнього руху;
•про правила пожежної безпеки;
• про безпечне поводження з електропобутовими і газовими приладами;
• про шкідливість алкоголю, паління та вживання наркотичних і психотропних речовин;
• про шкідливість тривалого перебування на сонці;
• про небезпеку укусів диких та свійських тварин;
• про правила поведінки в громадських місцях;
• про обережність на залізниці;
• про дотримування правил безпечної поведінки під час грози.
Категорично ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
• розпалювати вогнища біля будівель в населених пунктах, у лісах і лісосмугах (особливо хвойних), поблизу полів хлібних злаків;
• вживати в їжу гриби і невідомі ягоди;
• брати в руки отрутохімікати;
• гратися гострими і небезпечними предметами;
• дитячі ігри і розваги поблизу повітряних ліній електропередачи;
• користуватися вогнепальною зброєю (самопалами);
• забороняється їздити на велосипедах, дітям віком до 14 років на автомобільних дорогах.
• ходити на водойму без дорослих
Дотримання учнями елементарних вимог безпеки життєдіяльності під час канікул принесе тільки радість і задоволення від літнього відпочинку.
Безпека в Інтернеті
Сучасне життя неможлив
е без інтернету. Ми використовуємо доступ до мережі для пошуку, публікації та обробки інформації. Переваги використання інтернету очевидні. Як будь-яка складна інфраструктура, інтернет містить багато небезпек, нехтування якими може призвести не просто до втрати спокою, але й істотних грошових коштів. Кожен, хто працює з мережею, щоб не випробовувати на собі її «темні» сторони, повинен знати потенційні джерела небезпеки та вміти захищати себе й своїх менш «просунутих» близьких і друзів.
Безпека дітей в Інтернеті
(поради для батьків)
Перегляньте 👀
Перший етап . Ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй бракує, з’ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.
Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути переконані, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть із нею результат. Після кожної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволений смайлик. Через якийсь час ви разом із дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Основним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.
Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує всі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу — у тому, аби дитина переконалася, що вона вже дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте.
Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу знадобиться на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу у тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи.
Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався…»)? На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати та спланувати свою допомогу?
МОЖЛИВІ ПРИЧИНИ УТРУДНЕНЬ У НАВЧАННІ ДІТЕЙ
1. Дитина нездорова.
2. Учень швидко стомлюється, а регулювати свій темп неспроможний.
3. Батьки не вміють допомогти учневі або ставляться до нього як до дорослого (пояснять один раз, вважаючи, що цього досить) або як до малюка – повторюють те саме безліч разів.
4. Дорослі не вміють зацікавити дитину навчальною працею як захопливою грою.
5. Дитина не в змозі уважно працювати в школі і вдома, оскільки навчальна завантаженість для неї непосильна (не вироблені навики навчання).
6. Батьки надто при згнічують учня погрозами і покараннями. Не вміють своєчасно схвалити і підбадьорити маленьку людину.
7. Дорослі не вміють чітко пояснювати, давати ділові поради.
8. Батьки не дотримуються принципу єдності вимог у навчанні: кожен нав’язує дитині свій стиль роботи.
ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЩО ДОПОМАГАЮТЬ ДІТЯМ УЧИТИСЯ
1. Намагайтеся займатися з дитиною так, щоб вона не нудьгувала під час занять.
2. Повторюйте вправи. Розвиток розумових здібностей дитини визначають час і практика. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуйте дитині легший варіант завдання.
3. Не виявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів і незначного просування або навіть деякого регрессу вашої дитини.
4. Будьте терплячими, не поспішайте, не давайте дитині завдань, що виходять за межі її інтелектуальних можливостей.
5. У заняттях з дитиною треба знати міру. Не змушуйте дитину виконувати вправу, якщо вона весь час крутиться, стомилася, неврівноважена. Спробуйте визначити межі витривалості дитини, збільшуйте тривалість занять щоразу на невеликий відрізок часу.
6. Бажано використовувати ігрову форму занять, оскільки діти погано сприймають чітко регламентовані, повторювані, монотонні заняття.
7. Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слово підтримки, частіше хваліть дитину за терпіння, наполегливість тощо. Ніколи не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Формуйте в неї впевненість у своїх силах, високу с амооцінку.
8. Необхідно пам’ятати, що покарання за неправильне розв’язання завдань буде останнім і найменш ефективним способом, що завжди викликає в дитині негативні емоції.
У гіперактивних дітей — своїх особливості. Батькам потрібно про них знати, аби допомогти сину чи доньці у навчанні
Настає дуже відповідальний і непростий момент у житті дитини — школа. Придбані ранець, зошити, щоденник. А чи готовий сам майбутній першокласник?! Батьки часто панікують: дитині пора сісти за шкільну парту, а вона не може всидіти на місці й кількох хвилин! Такі діти викликають у дорослих роздратування. Малих сварять, не знаючи, що гіперактивність — це медична проблема.
Впізнати гіперактивних дітей легко. Через свою поведінку вони не можуть залишатися непоміченими: ні хвилини не сидять спокійно. Якщо ж вони все таки змушені сидіти, все одно неспокійні, їх руки продовжують шукати собі заняття. Як же допомогти такій дитині?
Перше і головне, запам’ятайте — Ви її єдиний захист. Іноді за особливостями нервової системи важко розгледіти все інше. Але це важливо для Вашої дитини, якій і так дістається більше різких слів, ніж решті дітей. Ви повинні розгледіти в її особистості гарні риси: незлобливість, контактність, щедрість, оптимізм — це все «актив» Вашої дитини.
Гіперактивній дитині необхідна Ваша постійна підтримка. Потрібно глибоко душею прийняти проблему маленької людини і прищепити собі мудрість, доброту, терпіння та розумну суворість.
Якщо в сім’ї росте гіперактивна дитина, не віддавайте її до школи у 6 років. Розпочніть з найкращого варіанту — підготовчих курсів в обраній школі, у тієї самої вчительки, з якою дитина проведе перші шкільні роки. Оптимальна форма навчання для гіперактивних першачків — ігрова. Згодом, коли їхній вік дозволить, потрібно обов’язково відвести їх до будь-якої спортивної секції, яка сподобається дітям і де достатньо руху. Дитині потрібне спілкування, увага, тому різноманітні заходи її стихія: походи, змагання тощо. Не забувайте про постійний контакт з учителем.
Що потрібно дитині, щоб звикнути до занять у школі?
Починати необхідно з режиму дня та відпочинку. Складіть разом розклад дня. Прийом їжі (3 рази на день), сон, виконання домашніх завдань, дозвілля — все повинно відповідати цьому розкладу. Окресліть дитині коло її обов’язків, а їх виконання тримайте під постійним наглядом та контролем. Частіше відзначайте зусилля і успіхи дитини, навіть якщо вони далекі від ідеалу.
У домі бажано мати спортивний куточок, де дитина зможе займатися рухливими іграми (канат, драбина, перекладина між дверима, кільця). Також необхідні прогулянки. Якщо є можливість, виділіть для дитини кімнату або її частину, тобто створіть її «територію».
Готуйтесь до занять раніше, щоб не втратити увагу малюка. Заняття потрібно починати з того, що найбільше вдається дитині або з повторення, щоб у малечі з’явилась впевненість у собі. Закінчити краще чимось простим, щоб дитина залишилась задоволеною своєю роботою.
У гіперактивних дітей бувають невдалі дні і навіть окремі години, коли у них нічого не виходить. У такий час навчити їх будь-чому не вдасться, тому не витрачайте свої нервові клітини. Відкладіть заняття до моменту, коли настрій у дитини поліпшиться.
Надія на те, що гіперактивна дитина виконає домашнє завдання самостійно — марна. За нею потрібно постійно слідкувати, щоб вона не відволікалась, підбадьорювати. Ні в якому разі не залякувати! Непосидючий учень може опанувати матеріал, запам’ятати вивчене, але через день все забути. Тому такому учневі необхідні повторення, схеми, картинки.
Уваги гіперактивної дитини вистачає ненадовго. Якщо Ви бачите, що учень перекладає олівці, неуважний, то залиште його на 10-15 хвилин, а потім продовжуйте заняття.
І наостанок: очікуйте тільки гарне від своїх дітей і щиро радійте їх успіхам!
Кожен з батьків колись був дитиною і ходив у школу, тому батьки не з чуток знають, що таке шкільні конфлікти. Навіть якщо дорослий, будучи дитиною, не брав участь в конфлікті активно, а тільки був спостерігачем цього конфлікту, все одно переживання були досить великі, і впоратися з ними було непросто. Саме тому, коли батько дізнається, що у дитини в школі конфлікт, то в душі виникає буря почуттів і переживань. Іноді це страх і нерозуміння, іноді це злість і бажання всіх покарати. Як же діяти правильно, так щоб допомогти дитині, а не нашкодити?
Коріння шкільних конфліктів – в сім’ї
Конфлікти можуть бути дуже різними, це може бути конфлікт з учителем або з дітьми, дитина в конфлікті може бути надмірно агресивною або, навпаки, відчувати себе жертвою ситуації. Однак коріння всіх проблем дитини завжди будуть лежати у сімейних відносинах. Батьки можуть мені заперечити: як же так, у нас в родині все добре, ми любимо свою дитину, і ось вона іде в школу, і в неї починається конфлікт, хіба не школа винна в цьому?
Школа, безумовно, несе частину своєї відповідальності за те, що відбувається, однак зверну вашу увагу на те, що не у 100% дітей в одних і тих же умовах виникають конфлікти. Залежить це насамперед від того, наскільки дитина вміє адаптуватися до нових умов, наскільки у дитини досить внутрішнього ресурсу для того, щоб не руйнуватися від шкільного стресу, а навпаки тренуватися і ставати сильнішими, тобто збагачувати свій досвід з подолання важких ситуацій.
Отже, якщо у вашої дитини конфлікт в школі, перш за все зверніть увагу на те, що відбувається у вас вдома. Якщо вам вдасться зрозуміти, яка домашня ситуація може травмувати дитину, і по можливості змінити її, то конфлікти в школі припиняться.
Втручання батьків
Чи варто йти в школу? Звичайно, варто. У будь-якому випадку важливо з’ясувати, що відбувається, вислухати різні точки зору і по можливості захистити дитину. Пам’ятайте, що коли ми йдемо в школу, то нам складно зберігати нейтральну позицію. Адже ми колись були учнями, і тому фігура вчителя часто сприймається нами неадекватно. Однак ваша задача розібратися з тим, що відбувається в школі. Важливо дізнатися позицію школярів, замішаних у конфлікті, і позицію вчителя, можливо, позицію шкільного психолога. Це допоможе вам скласти найбільш адекватну картину того, що відбувається.
Якщо ви помічаєте, що ваша дитина розповідає вам про проблему зовсім не так, як говорять про це інші діти і вчителі, не поспішайте звинувачувати когось у брехні, цілком імовірно, що кожен з учасників конфлікту бачить ситуацію по-своєму. Немає сенсу виводити когось на чисту воду.
Як правильно допомагати
Розмовляючи зі своєю дитиною, пам’ятайте, що ваші рекомендації про те, як треба чинити в тій чи іншій ситуації, дитина не зможе використовувати, тому що в ситуації конфлікту ми діємо так, як відчуваємо. Тому набагато корисніше поговорити про почуття дитини. Якщо вчинки ми схильні розцінювати як правильні чи неправильні, то почуття не можуть бути неправильними. Почуття – це те, що ми в даний момент переживаємо, це наша реальність, наше буття. Тому якщо ви зможете розділити з дитиною її почуття, то ви дуже їй допоможете, вона відчує, що ви її розумієте, отримає вашу підтримку, а отже, у неї з’явиться ресурс на те, щоб справлятися з подібними ситуаціями.
Дітям також допомагає, коли ми, дорослі, ділимося з ними своїми дитячими труднощами. Якщо ви розповісте, що у вас у школі був теж якийсь конфлікт або складності у взаєминах, то це допоможе дитині відчути, що вона не одна така «неправильна», що конфліктні ситуації трапляються і з іншими дітьми і навіть з її батьками. Те, що ви пройшли через це, дасть дитині впевненість у тому, що і вона впорається з цією непростою ситуацією.
Важливо пам’ятати, що досвід вирішення конфліктів дуже корисний і в майбутньому обов’язково стане в нагоді вашій дитині. Тому немає сенсу берегти дітей від конфліктів, важливіше навчити їх вирішувати ці конфлікти.
Роль сім’ї у вихованні дітей – велика відповідальна. Батьки є першими вихователями, які зміцнюють і загартовують організм дитини, розвивають її мову і мислення, волю і почуття, формують її інтереси, прагнення, смаки, здібності, виховують любов до знань, допитливість, спостережливість, працьовитість.
Виховання дітей у сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Духовний вплив батьківського дому на формування її особистості створюється завдяки щирій материнській ласці, небагатослівній любові батька, домашньому теплу, піклуванню, затишку і захисту, родинній злагоді.
В. Сухомлинський вважав, що сім’я – «джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави». Але з досвіду роботи, ми знаємо. Що не кожна сім’я є саме таким «джерелом», не всі батьки мають певні знання про виховання діте.
Сімейне виховання – це процес досить складний і завжди пов’язаний з суб’єктивними факторами. Недосвідченість батьків, їхнє намагання опиратися виключно на на власний досвід, брак певних педагогічних знань навичок призводить до серйозних помилок.
Однією з важливих передумов виховання в сім’ї є підвищення педагогічної культури батьків. Піднесення педагогічної культури батьків є самоосвіта – читання психолого-педагогічної літератури з проблем виховання дітей у сім’ї; твори класиків української і світової літератури; добірки матеріалів періодичної преси, де широко представлено роль сім’ї у вихованні дітей.
ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
ПЕДАГОГІЧНИЙ ТАКТ
Розмовляйте з дитиною так, щоб не образити її грубим словом.
Не говоріть з дитиною зразу ж після вчинку.
Умійте вибирати місце й час для серйозної розмови з сином чи дочкою. Зауваження дітям при ровесниках не приносить ніякої користі.
В розмові з дитиною намагайтесь схилятися до тону порад, щоб було більше прохання, а не категоричних вимог.
ОРГАНІЗАЦІЯ ДОМАШНЬОЇ ПРАЦІ
Домашня праця – найважливіший засіб виховання дітей. Привчайте дітей до посильної праці.
Хай дитина не зростає черствим споживачем в побуті.
Формами домашньої праці можуть бути самими різноманітними.
ОСОБИСТИЙ ПРИКЛАД
«Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте Ви виховуєте її в кожен момент вашого життя, навіть тоді, коли Вас нема дома.
Як ви одягаєтесь, розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, радієте або сумуєте, як ви відноситесь до друзів і ворогів, смієтесь, читаєте газету – все це має для дитини величезне значення». А.МАКАРЕНКО
БАТЬКІВСЬКА ЛЮБОВ ДО ДІТЕЙ
Батьківська любов до дитини повинна бути розумною.
Дитина, яку навчали з дитинства лише брати від інших, ніколи не зможе бути добрим батьком або матір’ю, чоловіком або дружиною, вірним другом, гідним громадянином своєї Батьківщини.
ГРА В СІМ’Ї
Гра в сім’ї – важливий метод виховання. Частіше спілкуйтеся з своїми дітьми через різні види ігор.
Серйозні і веселі, голосні і тихі, математичні і літературні, спортивні і музикальні – ігри задовільняють потребу дітей у творчості, розвивають їх допитливість, навчають бути чесними, стриманими, уважними, сміливими, підкорятись колективу, допомагати всім.
ЗНАЙТЕ СВОЮ ДИТИНУ
Щоб правильно виховати дитину, треба дуже добре придивитись, до поведінки дітей, батьки не можуть розібратись в причинах того чи іншого вчинку сина чи дочки. Педагогічна спостережливість – постійна потреба зрозуміти дитину.
СІМ БАТЬКІВСЬКИХ ЗАПОВІДЕЙ
1. Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.
2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху…
3. Не очікуйте, що вона виросте сама такою, якою хочете ви, – допоможіть їй стати собою.
4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти й втішати. Ви – не суддя, не приклад для наслідування , а людина, на грудях якої можна виплакатись і у п’ять, і в п’ятдесят років.
5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.
6. Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.
7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.
ПРИБЛИЗНИЙ ПЕРЕЛІК ДОМАШНІХ ОБОВ’ЯЗКІВ
Кожна родина може скорегувати цей список у залежності від умов і у відповідності з віком дітей.
1. Поливати кімнатні квіти.
2. Витирати пил.
3. Накривати на стіл перед обідом, вечерею.
4. Наглядати за порядком на своєму письмовому столі.
5. Відповідати за порядок на книжковій поличці чи у книжковій шафі.
6. Складати газети та журнали у певному місці.
7. Доглядати за свійськими тваринами.
8. Періодично виконувати повне прибирання у своїй кімнаті чи кутку.
9. Слідкувати за своїм одягом, пришивати ґудзики, вішалки тощо.
10. Відповідати за порядок у кухонній шафі.
11. Допомагати старшим по господарству.
ПАМ’ЯТКА
1. Дитина має якомога раніше дізнатися, де працюють її батьки, в чому полягає їх робота, наскільки вона важка й відповідальна. Дитина повинна розуміти, що добробут родини цілком досягається працею батьків, їхніми зусиллями та старанням.
2. Дитина повинна знати, з чого складається сімейний бюджет, чого потребує сім’я у першу чергу, навчитися заощаджувати сімейні гроші.
3. Якщо родина не відчуває матеріальних труднощів, не можна допускати, щоб дитина хизувалася цим перед однолітками. Якщо ж родина незаможна, батьки мають піклуватися про те, щоб у сина чи доньки не виникав комплекс неповноцінності, щоб вони не заздрили іншим дітям.
4. Важливе значення має виховання чесності. Чесність — не уроджена, а набута якість особистості, насамперед, у родині. Нечесність — це таємне, сховане. Якщо дитина хоче яблуко і відкрито заявляє про це, це буде чесно. Батьки повинні уважно слідкувати за вихованням чесності у дитини. Якщо ви дали будь-яке доручення, обов’язково перевірте делікатно, щоб не образити дитину.
Пам’ятка з профілактики грипу та інших гострих респіраторних інфекцій (ГРІ)
ГРІ — це велика група гострих вірусних захворювань, які характеризуються повітряно-крапельним шляхом передачі та переважним ураженням верхніх дихальних шляхів. Грип є найбільш поширеним гострим респіраторним вірусним захворюванням, особливість якого у надзвичайно швидкому поширенні і вираженій інтоксикації. Механізм передачі вірусу грипу — повітряно-крапельний. Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем.
Профілактика захворювань.
Профілактичні заходи спрямовані насамперед для підвищення резистентності організму до дії збудників грипу, а також інших ГРІ та ГРЗ.
Ефективними, особливо у період підвищення захворюваності, фахівці відзначають наступні методи профілактики:
· повноцінне харчування з включенням вітамінів у природному вигляді;
· загартовування та часте провітрювання приміщень;
· вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.
Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:
· Часто мити руки з милом, особливо після відвідування;
· Прикривати ніс та рот хустинкою (або одноразовими серветками), особливо при кашлі та чиханні;
· Широко застосовувати засоби нетрадиційної (народної) медицини, гомеопатичні препарати, оксолінову мазь.
На що необхідно звернути увагу:
· Існують деякі особливості клінічного перебігу грипу у різних вікових группах. У дітей молодшого віку передусім можуть з’явитися симптоми нейротоксикозу (блювання, судоми) навіть на тлі субфебрильної температури тіла. У осіб похилого віку на тлі ГРВІ загострюються серцево-судинні захворювання, активуються хронічні вогнища інфекції, що суттєво впливає на клінічні прояви грипу.
· Захворювання здебільшого починається гостро, з проявів загальної інтоксикації (озноб, відчуття жару, сильний головний біль, біль в очах). Хворого турбують загальна слабкість, ломота в попереку, крижах, суглобах, м’язовий біль, порушується сон. Привертає увагу вигляд обличчя хворого: гіперемія, одутлість, блискучі очі — загалом воно нагадує обличчя заплаканої дитини. Інкубаційний період при грипі коливається від декількох годин до 3 діб.
· Здебільшого на другу добу хвороби з’являється сухий кашель, починає турбувати біль у грудях. На 3-5 добу кашель м’якшає, з’являється незначна кількість слизового мокротиння. Носове дихання порушене через набряк слизової оболонки.
· Вже в перші години температура тіла може сягати 39-40°С, утримуватись на такому рівні 2-3 доби. Проте, якщо в подальшому гарячка продовжується або розвивається її друга хвиля (загалом триває довше 5-7 діб), це свідчить про розвиток бактеріальних ускладнень.
Лікування ГРВІ та грипу є складною проблемою, тому його має визначати лікар. Не потрібно займатись самолікуванням, це небезпечно! При своєчасному і правильному лікуванні хвороба закінчується повним одужанням.
Немає коментарів:
Дописати коментар